Обсяг конкретних суб'єктивних прав і обов'язків громадянина
пов'язаний з перебігом часу, зміною життєвих умов. Реалізацію прав і
виконання обов'язків забезпечує держава через їх юридичне оформлення, а
також відповідальність як самих громадян, так і державних органів,
державних службовців за їх дотримання. Важливе значення має захист цих
прав з боку громадян через звернення, в тому числі шляхом подання скарги
(адміністративної чи судової).
За своїм змістом права громадян можна поділити на три групи:
1) на участь у державному управлінні та соціально-політичну
активність: право на державну службу, внесення пропозицій, одержання
необхідної інформації та документів у встановленій формі, проведення
зборів, мітингів, демонстрацій, створення громадських об'єднань чи
належність до них тощо;
2) на одержання допомоги від відповідних компетентних організацій:
право на медичну, санітарно-епідеміологічну допомогу, безкоштовне
користування благами (бібліотеками, парками тощо), користування
транспортом, одержання оплатних та інших послуг;
3) на права, які захищають: в адміністративному порядку
(адміністративна скарга, адміністративно-юрисдикційне провадження),
судовому порядку (скарга, позов), громадянин особисто (необхідна
оборона).
Взаємодіючи з органами виконавчої влади, громадяни реалізують
насамперед права: на участь в управлінні; на об'єднання; на проведення
мітингів, демонстрацій, зборів; на особисті або колективні звернення до
державних органів; на свободу й особисту недоторканність; на
недоторканність житла; на пересування; на інформацію; на відшкодування
шкоди, заподіяної незаконними діями державних організацій, а також
посадових осіб під час виконання ними службових обов'язків.
Обов'язки громадян у сфері державного управління можна поділити на
дві групи.
Перша група — це так звані абсолютні обов'язки, які не залежать від
конкретних обставин і випливають із норм Основного Закону та
законодавчих актів держави. До них належать обов'язки: додержуватися
Конституції та законів України, державної дисципліни; охороняти інтереси
держави, сприяти зміцненню її могутності й авторитету; захищати
Батьківщину; оберігати природу, охороняти її багатства; сплачувати
податки; сприяти охороні громадського порядку; оберігати історичні
пам'ятки та інші культурні цінності.
Другу групу становлять відносні обов'язки, які виникають із
правомірних, а в деяких випадках — неправомірних дій, спрямованих на
придбання будь-яких прав чи їх збереження. Такі обов'язки не є
постійними — права абітурієнта, власника транспортних засобів, читача
бібліотеки тощо. До обов'язків громадян належать і такі, що виникають у
зв'язку з правопорушенням (наприклад, сплатити штраф, відшкодувати
збитки).
Деякі обов'язки громадян виникають у зв'язку з видом їх діяльності —
державні службовці, члени громадських об'єднань та ін. Конкретний обсяг
обов'язків регулюється багатьма нормативними актами
адміністративно-правового характеру, в тому числі статутами,
положеннями, кваліфікаційними характеристиками. Невиконання їх обумовлює
застосування до винних громадян юридичної відповідальності.