Співдружність – це організоване об'єднання держав, що характеризуються наявністю загальних ознак, певною ступенем однорідності. Об'єднуючі їхні ознаки можуть стосуватися:

1.економіки: однакова форма власності, інтеграція господарських зв'язків, єдина грошова одиниця й інше;

2.права: карних, цивільного, процесуальних норм, подібність має й правовий статус громадянина;

3.мови: лінгвістичний характер мовного об'єднання, привнесення мови в результаті колоніального панування;

4.культури: єдине походження культурної спільності, взаємозбагачення або навіть привнесення й асиміляція інших, чужорідних елементів;

5.релігії.

Однак співдружність - це не держава, а своєрідне об'єднання незалежних держав. В основі співдружності, як і при конфедерації, можуть лежати міждержавний договір, декларація, інші юридичні акти.

Цілі, висунуті при створенні співдружності, можуть бути всілякими. Вони стосуються важливих інтересів держав, що не дозволяє їх віднести до розряду другорядних. Для досягнення цих цілей об'єднаним державам доводиться іноді обмежувати й свій суверенітет. Як правило, члени співдружності - це повністю незалежні, суверенні держави, суб'єкти міжнародних відносин.

У співдружності можуть створюватися й наддержавні органи, але, швидше за все, не для керування, а для координації дій держав. Кошти, якщо це необхідно для цілей співдружності, поєднуються добровільно й у тих розмірах, які суб'єкти співдружності вважають за необхідне й достатніми.

Для політології вивчення такої форми організаційного об'єднання держав, як співдружність, стало відносно новим і особливо актуальною справою після розпаду СРСР і утворення Співдружності Незалежних Держав деякими республіками, що раніше входили до його складу.

У цьому зв'язку слід зазначити, що співдружність як об'єднання держав може мати перехідний характер. Воно може розвиватися в конфедерацію й навіть у федерацію, або, навпаки, при нерозв'язаності, суперечливості інтересів, цілей держав, що утворили його, послужити етапом остаточної дезінтеграції специфічного союзу держав.