Основні положення теорії еліт - Політична еліта <!--if(Політологія)-->- Політологія<!--endif--> - Конспекти онлайн - Юридична література безкоштовно(реферати,курсові)
Вторник, 28.02.2017, 19:51


Головна » Статті » Політологія » Політична еліта





Основні положення теорії еліт

       Основні поняття: політична еліта, аристократія, аристократична та демократична еліта, еліта "лисиць” та еліта "левів”, фрагментована, консолідована та надконсолідована еліта.

    1. Теорія політичних еліт як окремий напрямок політології та соціології формується на початку ХХ століття, хоча ідея про обмежений доступ мас до влади у будь-якому суспільстві з'явилась набагато раніше. Основні положення теорії еліт сформулювали італійські вчені Г.Моска та В.Парето. Ці положення можна викласти таким чином:

1.суспільство ділиться на меншість, яка має владу, і більшість, у якої її немає;

2.ті, хто править, не є типовими представниками мас. Еліта – це представники вищого соціально-економічного прошарку;

3.для забезпечення стабільності суспільства перехід в еліту повинен бути повільним і тривалим. Тільки ті, хто приймає узгоджені правила еліти, допускаються в правлячі кола.

4.еліта завжди єдина в підході до основних цінностей соціальної системи при існуванні певних розбіжностей з інших питань;

5.державна політика відображає не стільки потреби мас, скільки інтереси пануючої еліти;

6.решта громадян порівняно мало впливають на правлячу еліту.

Підходи до визначення політичних еліт досить різноманітні:

7.це найбільш активні в політичній діяльності люди;

8.обмежена меншість, орієнтована на владу;

9.люди, які користуються в суспільстві найбільшим престижем;

10.ті, хто має інтелектуальні переваги;

11.ті, хто має харизму;

12.творча меншість суспільства і та  інші.                                    

Найбільш поширеним в літературі є тлумачення політичної еліти як соціальної групи, що грає істотну роль в підготовці, прийнятті та реалізації політичних рішень. Це визначення характеризує так званий функціональний підхід до аналізу політичних еліт, коли перш за все розглядається соціальний статус людини, її роль та місце в системі владних структур, здатність здійснювати визначальний вплив на інших людей. Прибічники ціннісного підходу до характеристики політичних еліт визначальною ознакою вважають духовний аристократизм, освіченість,  вольові якості, що забезпечують переваги одних людей над іншими, культуру основою формування еліти. Такий підхід, до речі, був характерний і для українського політолога В.Липинського, який визначав еліту як національну аристократію. Цікавим є те, що незалежно від того, чи функціональні, чи особисті характеристики є основою віднесення до еліти, її представники звичайно визнаються в суспільстві вищою або ж кращою його частиною.

  Що стосується більш загального та універсального визначення політичної еліти / його дають майже всі політологічні словники та енциклопедії/ - це меншість суспільства, що становить собою достатньою мірою самостійну, вищу, відносно привілейовану соціальну групу, наділену особливими  психологічними, соціальними та політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні та  реалізації рішень, пов’язаних зі здійсненням державної влади або впливом на неї.

Еліта є необхідним елементом соціальної структури будь-якого суспільства, що виконує специфічні і необхідні функції. Серед таких слід зазначити:  особливу роль еліти в суспільстві як референтної групи, зразка суспільної поведінки, морально- психологічного мобілізатора і провідника мас. Головна ж функція еліти полягає в управлінні суспільством, точніше, в управлінні функціонуванням суспільства. Це управління в залежності від стану суспільства та особливостей самої еліти може вестись різними способами і методами.

Більшість дослідників сходяться на тому, що сьогодні основою входження  людини в еліту є особливі індивідуальні і, насамперед, організаторські здібності, а також матеріальні та інтелектуальні переваги. Однак так було не завжди. Історично визначились дві основні тенденції у формуванні політичних еліт, які визначають і особливості їх функціонування:

   1/ аристократична еліта – це замкнута група, яка поповнюється виключно людьми певного соціального кола / аристократія, яка наслідує соціальний статус і місце в еліті, партократія, коли всі вищі посади займають виключно члени однієї політичної партії тощо/; Для таких еліт є характерним певний консерватизм, незмінність форм та методів діяльності, несхильність до компромісів. Такі еліти були більш характерними для попередніх  часів, оскільки в сучасному суспільстві не походження індивідів, а сфера їх соціальної діяльності має визначальне значення при віднесенні людини до еліти або при визначенні його місця в еліті.

2/ демократична /відкрита/, яка формується з числа тих, чиї психологічні та ділові якості в даний час є корисними з точки зору здійснення влади. Демократичність означає в даному випадку  "владу народу”, а шлях формування еліти. Тобто вибори, наприклад, виступають не формою контролю народу за владою, а шляхом, механізмом поновлення еліти, оскільки нормальне функціонування демократії потребує існування добре організованого керуючого прошарку.           

   Ще від Н.Макіавеллі йде поділ еліт на два типи еліта "лисиць”, яка править переважно в спокійні, мирні часи. Ця еліта діє помірковано, виважено, хитро, уміючи підтримувати в суспільстві рівновагу. Вона схильна до компромісів, узгодження інтересів різни груп, в тому числі і у власному середовищі еліта "левів” діє в суспільстві в кризові, важкі часи. Своє головне завдання вона вбачає в наведенні порядку, боротьбі з ворогами, а не в досягненні компромісу. Для такої еліти більш характерні "силові” методи, рішучі, відкриті дії.

Оскільки кожне суспільство переживає різні часи, можна казати і про певну періодичність, циклічність, з якою міняються політичні еліти, коли на зміну "левам” приходять "лисиці” і навпаки.

            Кожна політична еліта – це досить велика і складна соціальна група, яка певним чином структурована, ієрархізована. Тому має сенс і аналіз політичних еліт з точки зору їх власної організації. За цим критерієм розрізняють три типи еліт:

 1/ фрагментовані або деконсолідовані політичні еліти, коли біля влади знаходяться роздроблені, неоднорідні групи, які не мають іншої спільної цілі, окрім утримання влади, не мають єдиних принципів діяльності. В такій еліті часто не існує чіткої внутрішньої структури /наприклад, поділу на фракції/, кожен сам за себе і ніхто нікому не довіряє, окрім найближчого оточення. Фрагментована еліта рідко працює на суспільство, його проблеми вона  рівно настільки, наскільки це необхідно, щоб утриматись біля влади. У неї завжди існує проблема  легітимності, адже питома вага переконання і згоди у неї мінімальна. Діє така еліта найчастіше методами насильства, примусу.

2/ нормативно інтегровані або консолідовані еліти єдині щодо принципів та методів діяльності, У такої еліти є певна внутрішня структура; норми, на яких вона будується, є визнаними у суспільстві, мета діяльності еліти не обмежується збереженням доступу до влади. Така еліта зазвичай є легітимною, визнається масами, а тому її влада базується на законності, а основними методами діяльності виступають компроміс і переконання.

3/ ідеологічно інтегровані або надконсолідовані еліти виключають будь-який поділ всередині себе /коли створення фракції чи групи розцінюється як зрада чи злочин і є приводом для розправи/, єдина у визначенні основних системних цінностей, веде чіткий контроль за дотриманням їх власними членами. В суспільстві така еліта діє як одна людина і вся її діяльність спрямована на досягнення єдиної мети. Ідеологічно інтегрована еліта зазвичай дуже консервативна, рідко поповнюється, причому і шляхи її поповнення є зарані узгодженими і не підлягають перегляду. Такі еліти найбільш характерні для тоталітарних та авторитарних режимів і одним з яскравих прикладів може бути партійна верхівка колишнього СРСР.

 

       

 

 

 


Категорія: Політична еліта | Додав: The-law (23.02.2010)  |
Переглядів: 6927 | Теги:

-->
Категории раздела
Держава
Бюрократія
Політичні режими
Політична ідеологія
Політична культура
Політична модернізація
Політична еліта
Політичне лідерство
Політичні партії
Нація
Геополітика
Політична теорія

Форма входу


Інша інформація
Останні завантажені файли
Арутюнов В. Х., Кирик Д. П., Мішин В. М. Логіка: Навч. посібник для економістів. — Вид. 2-ге, допов.
Завантажили 1876
--------------------------------------
Біленчук - Місцеве самоврядування в України Муніципальне право, 2000
Завантажили 3561
--------------------------------------
Структура місцевих рад. Характеристика її структурних елементів
Завантажили 1038
--------------------------------------
Ткачук А.Ф., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід
Завантажили 1674
--------------------------------------
ПРАВОЗНАВСТВО: Підручник / За редакцією В. В. Копєйчикова,А. М. Колодія К.: "Юрінком Інтер" 2006 рік
Завантажили 15303
--------------------------------------

Пошук
Категорії розділу
Держава
Бюрократія
Політичні режими
Політична ідеологія
Політична культура
Політична модернізація
Політична еліта
Політичне лідерство
Політичні партії
Нація
Геополітика
Політична теорія

PR-CY.ru Rambler's Top100