Роберт
Міхельс (1876-1936) причини елітарності вбачав у організаційній структурі
суспільства. У праці "До соціології партійності в сучасній
демократії" (1911) він доводив, що суспільство не може функціонувати без
великих організацій, а керівництво такими організаціями не можуть здійснювати
всі їхні члени, більшість яких є некомпетентними, пасивними й байдужими як до
повсякденної діяльності організацій, так і до політики в цілому. Ефективність
функціонування великих організацій потребує виокремлення керівної меншості,
яка, маючи спеціальну освітньо-професійну підготовку, формулює програми, готує
вибори і управляє фінансами тощо.
Ця
меншість поступово виходить з-під контролю рядових членів, відривається від них
і підпорядковує політику власним інтересам, піклуючись передусім про збереження
свого привілейованого становища. Так з необхідністю "залізного закону олігархічних
тенденцій" в організаціях і суспільстві в цілому виокремлюється
керівна меншість - еліта. Будь-яким, навіть демократичним суспільством завжди
фактично править олігархічна елітарна група. Демократія як безпосередня влада
мас неможлива суто технічно й недоцільна з огляду на некомпетентність мас і їх
байдуже ставлення до політики.
Р.
Міхельс заперечував закон циркуляції еліт, вважаючи, що еліта виступає як єдина
згуртована сила, бо різні її групи мають спільний інтерес - збереження свого панівного
становища. Хоча між представниками еліти й точиться неперервна боротьба, для мас
вона є прихованою. А тому потрібно говорити не про поділ еліти на правлячу й не
правлячу, а про поділ суспільства на еліту як панівну привілейовану касту і маси
як "демократичну декорацію".