Основні характеристики консерватизму - Політична ідеологія <!--if(Політологія)-->- Політологія<!--endif--> - Конспекти онлайн - Юридична література безкоштовно(реферати,курсові)
Вторник, 21.02.2017, 01:25


Головна » Статті » Політологія » Політична ідеологія





Основні характеристики консерватизму

Консерватизм

Вперше головні положення консерватизму було сформульо­вано у працях Е. Берка (1729—1797), Ж. де Местра (1753— 1821), Л. де Боналда (1754—1840) та їхніх однодумців і при­бічників. Відправною точкою консерватизму вважається вихід у світ 1790 р. знаменитого есе Е. Берка «Міркування про Фран­цузьку революцію». Сам термін «консерватизм» увійшов до наукового обігу після заснування Шатобріаном у 1815 р. жур­налу «Консерватор».

Фундатори консерватизму протиставили висунутим євро­пейським Просвітництвом і Великою французькою революцією ідеям індивідуалізму, прогресу, раціоналізму погляд на сус­пільство як на органічну й цілісну систему. Реалізація цих ідей, стверджували вони, призведе до знецінення успадкованих від нащадків традицій і нерозумної руйнації моральних і матері­альних цінностей суспільства. Характеризуючи суспільство як амальгаму інститутів, норм, моральних переконань, традицій, звичаїв, що сягають корінням у глибину історії, сам факт їх взаємопов'язаності та єдності вони розглядали як диво історії, оскільки цей факт неможливо пояснити раціональними дока­зами. На думку засновників консерватизму, політичні принци­пи мають бути узгоджені зі звичаями, національними традиці­ями, стабільними суспільно-політичними інститутами.

Консерватизм як тип суспільно-політичної думки та ідей­но-політичної течії відображає ідеї, ідеали, орієнтації, ціннісні норми тих класів, фракцій і соціальних груп, становищу яких загрожують об'єктивні тенденції суспільно-історичного й соці­ально-економічного розвитку, тих привілейованих соціальних угруповань, які відчувають зростаючі труднощі й тиск з боку не лише демократичних сил, а й найбільш динамічних фрак­цій заможних верств населення. Але часто консерватизм буває своєрідною захисною реакцією тих середніх і дрібних підпри­ємців, фермерів, ремісників, просто жителів сільської місце­вості, які відчувають страх перед майбутнім, що несе з собою невизначеність і нерідко реальне погіршення соціального ста­тусу. Під консервативним розуміють також загальноприйня­тий у суспільстві набір цінностей, що визначає поведінку й думки значних категорій людей, а також форми адаптації до традиційних соціальних норм та інститутів.

Консерватизм наголошує на необхідності збереження тра­диційних правил, норм, ієрархії влади соціальних і політичних структур та інститутів. У дусі гегелівської формули «все, що дійсне — розумне, все розумне — дійсне», консерватор роз­глядає світ як найкращий з усіх можливих світів. Безперечно, будь-яка країна, нація потребують людей, партій і організа­цій, які обґрунтовують їхні інтереси ідеологією, що покликана зберігати, захищати, передавати майбутнім поколінням те, що досягнуто в кожному історичному періоді, бо народ без пам'яті про минуле — це народ без майбутнього. Рівночасно справ­жній консерватизм, покликаний захищати статус-кво, пояснювати необхідність його збереження, має враховувати реалії, що змінюються, і пристосовуватись до них.

Свою здатність до цього консерватизм продемонстрував на поворотних етапах історії. Так, у період панування вільнопідприємницького капіталізму він інтерпретував ідеї вільної кон­куренції, вільного ринку, а після великої економічної кризи і особливо після другої світової війни — кейнсіанські ідеї дер­жавного регулювання економіки, соціальних реформ, держави добробуту. В цьому аспекті консерватизм зазнав глибокої тран­сформації у 70—80-х рр. Особливість цього періоду полягала у кризі лівих — від комуністичних до соціал-демократичних — моделей розвитку. Консерватизм заповнив той вакуум, що ут­ворився внаслідок утрати лівими інтелектуальної підтримки, їх послаблення, дефіциту дієздатних ідей і концепцій на ліво­му фланзі. Привабливість моделей і рецептів, що пропонували консерватори, сприяла тому, що змінилося ставлення до кон­серватизму як ідеологічного феномену в 70—80-х рр. Відразу після другої світової війни більшість політичних партій кон­сервативної орієнтації в європейських країнах не ризикували брати назву «консервативні», боячись ототожнення з фашиз­мом і реакцією. Нині фашизм із його претензіями на «револю­ційний консерватизм» в очах багатьох представників гумані­тарних і соціальних наук Заходу пішов у небуття. В цілому, якщо раніше консерватизм був непопулярним терміном, то наприкінці 70-х рр. він знову набув популярності. В європейсь­ких країнах виникли політичні партії під назвою «консерва­тивна», щоправда, з доповненням «прогресивна», «народна», «демократична». Прихід до влади у США 1980 р. Р. Рейгана та його друга перемога 1984 р., перемога консервативної партії на чолі з М. Тетчер в Англії тричі поспіль, підсумки парламен­тських і місцевих виборів у ФРН, Італії, Франції показали, які ідеї та принципи, що обстоюють ці сили, поділяють досить ши­рокі верстви населення, що йдеться про глибоке, не обмежене національними рамками явище. Значне місце в конструкціях сучасних консерваторів посідають проблеми свободи, рівності, влади, держави, демократії. Підкреслимо, що більшість кон­серваторів вважають себе захисниками прав людини і голов­них принципів демократії. Не відкидаючи плюралістичну де­мократію, вони висловлюються за критичний підхід до неї. При цьому вони глибоко переконані в тісному взаємозв'язку між капіталізмом і демократією.

Сучасним консерваторам притаманне амбівалентне став­лення до держави й пов'язаних із нею інститутів. З одного боку, в очах консерваторів держава — це джерело й захисник закону і моралі, — адже без сильної держави суспільство може опинитись у стані анархії. Їм властиве позитивне, часто авторитарне, ставлення до держави, що, своєю чергою, передбачає й породжує антиіндивідуалізм. Хоча захист приватної влас­ності, ринку, особистої свободи є формальним принципом кон­серватизму, він рідко має підґрунтям індивідуалістичну філо­софію і завжди відповідає вимогам стабільності й спадкоєм­ності. З іншого боку, сильна держава може стати інструментом знищення індивідуальної свободи. Тому теоретики консерва­тизму постійно підкреслюють важливість спільнот людей, що менші за розміром, ніж держава. За необхідності вибору між індивідом і суспільством значна частина консерваторів ста­вить на перше місце суспільство. Саме суспільство, на думку консерваторів, значно ширше від уряду, історично, етично і логічно вище за конкретного індивіда. Права людини мають одночасно і природний, і соціальний характер: природний тому, що належать людині, яку створив Господь як частину велико­го плану природи, а соціальний через те, що людина може скористатися цими правами лише в організованому суспільстві. Уряд — це політична зброя суспільства, покликана забезпе­чити й захищати природні права людини, а стабільна та ефек­тивна економіка — це злиття індивідуального підприємницт­ва, групової кооперації та урядового регулювання.


Категорія: Політична ідеологія | Додав: The-law (22.02.2010)  |
Переглядів: 3362 | Теги:

-->
Категории раздела
Держава
Бюрократія
Політичні режими
Політична ідеологія
Політична культура
Політична модернізація
Політична еліта
Політичне лідерство
Політичні партії
Нація
Геополітика
Політична теорія

Форма входу


Інша інформація
Останні завантажені файли
Арутюнов В. Х., Кирик Д. П., Мішин В. М. Логіка: Навч. посібник для економістів. — Вид. 2-ге, допов.
Завантажили 1875
--------------------------------------
Біленчук - Місцеве самоврядування в України Муніципальне право, 2000
Завантажили 3560
--------------------------------------
Структура місцевих рад. Характеристика її структурних елементів
Завантажили 1037
--------------------------------------
Ткачук А.Ф., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід
Завантажили 1672
--------------------------------------
ПРАВОЗНАВСТВО: Підручник / За редакцією В. В. Копєйчикова,А. М. Колодія К.: "Юрінком Інтер" 2006 рік
Завантажили 15284
--------------------------------------

Пошук
Категорії розділу
Держава
Бюрократія
Політичні режими
Політична ідеологія
Політична культура
Політична модернізація
Політична еліта
Політичне лідерство
Політичні партії
Нація
Геополітика
Політична теорія

PR-CY.ru Rambler's Top100