Політична соціалізація - Політична культура <!--if(Політологія)-->- Політологія<!--endif--> - Конспекти онлайн - Юридична література безкоштовно(реферати,курсові)
Вторник, 28.03.2017, 14:51


Головна » Статті » Політологія » Політична культура





Політична соціалізація

     Політична соціалізація розглядається в політології як процес включення індивіда в політичну систему, процес засвоєння ним знань,  переконань, цінностей та навичок поведінки, властивих політичній сфері. В ході політичної соціалізації формується політична свідомість особистості, її політична поведінка, відбувається її становлення як громадянина.

        Можна виділити дві моделі політичної соціалізації,  кожна з яких розкриває основні механізми впливу суспільства на формування політичної свідомості і поведінки громадянина:

      1/ модель підкорення, характерна для суспільства з високим рівнем реґламентації політичного і суспільного життя взагалі. Для цієї моделі є характерними механізми відбору, припису і контролю. Суспільство відбирає на ту чи іншу роль людей з відповідними якостями та здібностями, що відповідають необхідним соціальним умовам.

     2/модель інтересу, характерна для ліберально-демократичних суспільств. Особистість сама вибирає соціальну роль на основі "властивих їй потреб, інтересів, цінностей.

        Політична свідомість – це сприйняття суб’єктом тієї частини дійсності, яка пов’язана з політикою і в яку включений він сам, а також пов’язані з нею дії і стани. В цілому політична свідомість характеризує рівень уявлень суб’єкта про політику і раціонального до неї відношення.

Окремого аналізу потребує масова політична свідомість, яка формується навколо питань, що мають актуальний політичний зміст для досить великої кількості громадян /справедливість, демократія, порядок, стабільність тощо/. Масова політична свідомість відображає рівень очікувань людей і оцінку своїх можливостей впливати на політичні процеси. Масова політична свідомість визначає тип і рівень політичної культури суспільства і обумовлює найбільш типові, масові варіанти політичної поведінки.

Політична культура включає історичний досвід, пам’ять соціальних спільностей і окремих людей у сфері політики, їх орієнтації, навички, що впливають на політичну поведінку. Американські дослідники Г.Алмонд і С.Верба визначають політичну культуру як систему емпірично фіксованих оцінок, переконань, почуттів, символів та цінностей, що визначає ті параметри, в межах яких та чи інша політична дія вважається легітимною. На основі порівняльного аналізу політичної культури п’яти країн /США, Великобританії, ФРН, Італії та Мексики/ автори запропонували власну типологізацію політичної культури, виділивши три її "чисті” типи:

Патріархальний -  який формується в умовах вождизму, віри у всесилля одного керівника /патрона нації/. Така політична культура характеризується відсутністю у підданих  інтересу до політичної системи, механізмів її функціонування та ефективності, невисокою активністю участі. Для неї характерна орієнтація скоріше на місцеві цінності та традиції /роду, клану, регіону/ і поширеність корпоративізму та сімейності.

Підданицький тип характеризується сильною позитивною орієнтацією на політичну систему і низьким рівнем власної участі. Люди підкорюються центральній владі, чекаючи від неї захисту і соціальних гарантій, одночасно ї довіряючи їй і побоюючись її диктату.

Активістський тип передбачає політичну активність, раціональну політичну поведінку, повагу до цивілізованих норм і правил політичного життя. Тобто громадяни активно зацікавлені у справах суспільства і намагаються особисто приймати в них участь. Така політична культура передбачає включеність громадян в різні громадсько-політичні організації для захисту власних інтересів.

Політична культура кожної окремої країни найчастіше являє собою складне і своєрідне переплетення названих "чистих” типів .На формування політичної культури впливають також  рівень соціально-економічного розвитку  країни, особливості національної культури, конкретного політичного режиму. Стосовно останнього,

спеціалісти виділяють  дві основні моделі політичної культури – тоталітарно-авторитарну та ліберально-демократичну.

       Для тоталітарно-авторитарної політичної культури характерним є пріоритет колективістських якостей і потреб громадянина над його індивідуальними якостями і потребами. Державні інтереси визнаються вищими і важливішими інтересів окремих громадян та соціальних груп /на зразок радянського "раньше думай о Родине, а потом о себе”/.  Причому така політична свідомість і цінності суспільства формуються державою та партією цілеспрямовано і централізовано. В цьому напрямку працює загальнодержавна система засобів масової інформації, політична цензура, що робить політичне інформування громадян планомірним, однонаправленим і дозованим. Для такої політичної культури характерна і специфічна "стандартизована” мова, в якій переважають наказові і спонукальні форми,  категоричність, шаблонність. Прояви політичної активності громадян  заохочуються рідко і тільки в тих формах, які демонструють лояльність до влади і її підтримку.

Ліберально-демократична модель політичної культури характеризується перш за все переважанням в системі цінностей  прав і свобод громадянина перед правами держави, і становлення такої культури є умовою формування правової держави. Це  "відкрита” політична культура, що формується в умовах існування вільних і альтернативних засобів масової інформації, свободи слова і друку, без жорсткого контролю цього процесу з боку держави/ за винятком інформації екстремістського, насильницького спрямування/. Така політична культура передбачає і різноманітні форми політичної поведінки.

Функції політичної культури в суспільстві:

1.визначає межі легітимності влади;

2.формує мету і зразки для наслідування /еліта – низам через систему прошарків/;

3.забезпечує конформність та керованість завдяки одностайності оцінок та поведінки;

4.автоматизує поведінку мас в політичній сфері, звільняючи від необхідності думати та вибирати там, де людям принципово не вистачає компетентності.



Категорія: Політична культура | Додав: The-law (22.02.2010)  |
Переглядів: 3856 | Теги:

-->
Категории раздела
Держава
Бюрократія
Політичні режими
Політична ідеологія
Політична культура
Політична модернізація
Політична еліта
Політичне лідерство
Політичні партії
Нація
Геополітика
Політична теорія

Форма входу


Інша інформація
Останні завантажені файли
Арутюнов В. Х., Кирик Д. П., Мішин В. М. Логіка: Навч. посібник для економістів. — Вид. 2-ге, допов.
Завантажили 1880
--------------------------------------
Біленчук - Місцеве самоврядування в України Муніципальне право, 2000
Завантажили 3569
--------------------------------------
Структура місцевих рад. Характеристика її структурних елементів
Завантажили 1039
--------------------------------------
Ткачук А.Ф., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід
Завантажили 1675
--------------------------------------
ПРАВОЗНАВСТВО: Підручник / За редакцією В. В. Копєйчикова,А. М. Колодія К.: "Юрінком Інтер" 2006 рік
Завантажили 15364
--------------------------------------

Пошук
Категорії розділу
Держава
Бюрократія
Політичні режими
Політична ідеологія
Політична культура
Політична модернізація
Політична еліта
Політичне лідерство
Політичні партії
Нація
Геополітика
Політична теорія

PR-CY.ru Rambler's Top100