Інститут
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини перебуває в стадії
становлення. Першого Уповноваженого з прав людини в Україні було
призначено на посаду тільки в травні 1998 року.
Необхідність утворення цього інституту обумовлена багатьма обставинами.
По-перше, недостатнім рівнем захисту прав і свобод громадян традиційними
процедурами захисту. По-друге, збільшенням імовірності порушень прав
громадян посадовими особами в умовах не досить визначеного
законодавства. По-третє, проголошенням приєднання Української держави до
розвинених міжнародних стандартів демократії. І, по-четверте,
демократичністю цього правозахисного інституту, а саме: незалежністю від
державних органів, відкритістю, відсутністю формалізованих процедур
розгляду заяв і скарг, безплатним наданням громадянам допомоги.
Загалом, історичний досвід свідчить, що необхідність утворити інститут
постає тоді, коли наявні інститути захисту прав людини недостатньо
ефективні, внаслідок чого й виникає потреба в додаткових механізмах
їхнього захисту.
Діяльність Уповноваженого безпосередньо спрямовано на охорону прав і
свобод людини, розширення обізнаності громадян про порушення органами
влади, посадовими особами їхніх прав і свобод.
Цей інститут, поєднуючи в собі риси інституту держави й інституту
громадянського суспільства, погоджує інтереси між ними та пом'якшує
соціальні суперечності. Діяльність Уповноваженого демократизує
суспільство, розвиває правову свідомість.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює легітимний
парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод
людини й громадянина та захист прав кожного на території України в межах
повноважень.
Інститут Уповноваженого Верховної Ради виступає додатковим
(субсидіарним) засобом захисту прав і свобод людини щодо інших
правозахисних механізмів і неповною мірою компенсує недоліки традиційних
засобів захисту прав людини, парламентського й відомчого контролю за
адміністративними органами. "Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі
засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не
відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які
забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод", - відзначено у
ч. 2 ст. 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з
прав людини".
Він виступає незаангажованим, деполітизованим інститутом, який
безпосередньо приймає скарги від громадян. Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини наділено владними повноваженнями зі значного кола
питань. Він може використовувати різні методи впливу.