Правове
відношення
— це передбачене юридичною нормою ідеологічне суспільне відношення, яке
виражається у взаємних юридичних правах і обов'язках суб'єктів права.
Соціальне
призначення правовідносин — створювати суб'єктам права конкретні соціальні можливості
для задоволення певних їхніх потреб або власними діями, або діями інших
суб'єктів. Такі можливості й забезпечуються налагодженням суспільних зв'язків у
вигляді взаємних юридичних прав і обов'язків відповідних суб'єктів.
Види
правовідносин:
1)
за галузевою ознакою —
конституційні, цивільні, трудові, кооперативні, сімейні, кримінальні та ін.;
2)залежно від визначеності кількості суб'єктів — загальні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів не
визначена), конкретні (кількість зазначених суб'єктів точно визначена);
3)за кількісним складом суб'єктів —
прості (правовідносини лише між двома суб'єктами), складні (правовідносини між
трьома і більше суб'єктами);
4)залежно від елемента юридичної норми
(диспозиції або санкції), на основі якого виникають правовідносини,—
регулятивні, охоронні;
5)за характером поведінки зобов'язаного суб'єкта — активні (зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії), пасивні
(зобов'язаний суб'єкт повинен утриматися від вчинення тих чи інших дій);
6)залежно від розподілу прав та обов'язків між сторонами
правовідношення — односторонні (кожна зі сторін має
або права, або обов'язки), двосторонні (кожна зі сторін має як права,
так і обов'язки).