Є кілька загальновідомих характеристик, що стосуються
Кубрика. Для однієї частини
глядачів (у тому числі професійно-кіношних) він нудний,
малозрозумілий, претензійний; інша вважає
його відкривачем нових обріїввізуальної
виразності й провідником в областьсвітів.
Стенли Кубрик народився
26 липня 1928 року в Нью-Йорку, у родині євреїв -
вихідців зі Східної Європи. У школі вчився
середньо, але потім надолужив упущене: майже професійно грав
у шахи, неймовірно багато читав. Розставшись
із дитячою мрією про кар'єр джазового барабанщика, він захопився
фотографією (першу фотокамеру тринадцятилітньому Стенліх став одним із кращих
фотокореспондентів журналу Look. В 1951 році дебютував у кіно
документальною короткометражкою "День сутички"
- про боксера Уолтере Картьє, якийколись був
героєм одного з кубрівських фоторепортажів. Перші
фільми знімав
на власні гроші й приватні
пожертвування, одним із продюсерів ігрового дебюту Кубрика - "Страх і
прагнення" (1953) - став рідною дядько режисера. Наступна робота
Кубрика, твердий,
песимістичний і захоплюючий film noir "Убивство" (1956) відмінно пройшов
у прокаті
й сподобався критикам. Проте , першим фільмом Кубрика, що викликаливійськова
драма про те, як через некомпетентність командирів на фронтах першої
світової війни полягла французька піхота. У Франції стрічку заборонили, а
в сусідній Бельгії пройшли
стихійні демонстрації протесту офіцерів запасу. Це був перший, але
далеко не останній скандал у кар'єрі
Кубрика.
В 1961 році він переїжджає в Англію. Не вписавши в
голлівудську систему стандартів, Кубрик фізично віддалився від неї.
Прийнято вважати,
що "справжній Кубрик" почався зКіркДуглас,
що зіграв до того в "Тропах слави". Згодом, змучений тиранією Кубрика, Дугласвідгукнеться
про нього, не дуже соромлячись у виразах.
По
сучасних
західних виставах
головними фільмами Кубрика залишаються
антивоєнна сатира "Доктор Стрейнджлав, або Як я
перестав боятися й полюбив
атомну бомбу" (1964), "2001: Космічна Одіссея" (1968) і "Заводний апельсин"
(1971). Попередню ним "Лолитуколиту,оолиту"
(1962), де автором сценарію виступив ВолодимирНабоков, оцінюють прохолодніше,
але в цілому доброзичливо. Набоковатурбувало,
що його твір
переносять у реальний світ.
"Лолитадолита,колита,оолита,полита", за його
словами, є чистий вимисел, нереальний і нереалізований, будь-яка
екранізація в кожному разі буде приблизною. Проте , після виходу фільму
на екрани письменник усіляко хвалив Кубрика. Взагалі, екранізації
займають особливе місце у творчості цього режисера. Усі повнометражні
стрічки Кубрика єКларк
увійшов до числа живих класиків наукової фантастики, а ЭнтоніБерджесса
зараз, схоже, пам'ятають винятково по екранізації "Заводного апельсина".
ІЗ цією картиною зв'язаний
ще одинкар'єрі
Кубрика. Через численність
сексу й насильства у Великобританії фільм був заборонений судом з
формулюванням "зло як таке". В 1975 році Стэнлі Кубрик екранізує роман
Вільяма Теккерея "Баррибагри,Бадри,барки,баржи,барии,барки,Гарриодержує
найбільшу кількість номінацій на "Оскар".
За два тижні до
прем'єри "Сяйва", яка повинна була відбутися в Штатах 23 травня 1980
року, Кубрик усе ще вносив зміни у фільм. На "Warner Bros." не бачили
фільм до 16 травня. Єдиним мірилом для Кубрика був він сам, і він вважав
за необхідне доводити кожний
свій опус до досконалості. Після цього був "Суцільнометалевий жилет" ("Суцільнометалевастоунського"Взводу"
і порівнянь було не уникнути. Рецензії були різні,
по більшій частині захоплені. Ті
хто порівнював дві ці стрічки знаходили,
що "Жилет" інша, більш
темна сторона
гуманістичних спогадів ОлівераСтоуна.
7 березня 1999
року, через чотири дні
після закінчення роботи над монтажем "Широко закритих очей", Стэнлі Кубрик умер. ІЗ цією
прощальною роботою режисера зв'язанаслухів і
пліток. ПРО проект почали говорити з
1996 року, коли знімальний процес тільки починав "заводитися". Кубрик придбав права
на екранізацію оповідання "Traumnovelle" австрійського
письменника Артура Шницлера ще в 1968 році й готувався
до зйомок 30 років. ДО написання сценарію він приступився
на початку 90- х, запросивши співавтором Джона ЛеКарре, який було погодився,
але незабаром зрозумів, що хоч Кубрик і великий режисер, але працювати з
ним нестерпно складно, і, вибачившись, кинув цю справу. Тоді Кубрик
покликав у співавтори молоду британську письменницю КандиюМАКУИЛЬЯМС, але незабаром
подякував дівчині, коли стало ясно, що
вона ще тільки вчиться
сценарній справі. В 1994 році Кубрик найняв в Америці 68- літнього
сценариста Фредерика Рафаеля, на якім і
заспокоївся. Думки про цю стрічку розійшлися кардинально - від "зовсім незрозумілої драми" до "останнього шедевра ХХстоліття".
В
2001 році СтівенСпілбергзнімає
"Штучний інтелект" - ще одна давня мрія Кубрика. У розпорядженніСпілбергавиявилисябільш ста
начерків, зроблених
при житті
режисером. Перші кадри фільму - морські хвилі, що розбиваються про берег
- були зняті самим Кубриком. При всіх
прямих і непрямих посиланнях
на його ім'я ця картина є
беззастережно спілбергівською, на прикладі
якої глядач може чітко усвідомити для себе різницю між талановитим
ремісником і філософом від кіно.
Кубрик говорив: "Ви
можете стати такими ж великими кінорежисерами, як і я, якщо тільки
будете щосили противитися будь-якій спробі втручатися
у вашу роботу й залишитеся
самими собою". Легко сказати, майже неможливо виконати. Йому це вдалось…
