Музика здатна будити в людині як самі піднесені почуття, так і непередавані плотські відчуття Зв'язок між музикою й інтимною анатомією жінки помітив ще Еммануїл Кант, який писав: "Музика - це мова емоцій". Приблизно два сторіччя через (у наші освічені дні) співачка P.J. Harvey відчула цю здавалося б, чисто умоглядний зв'язок усім своїм американським дівочим тілом. Більш того - вона затверджує, що її клітор дивним образом резонує під нижнє "ля". Тому зовсім не дивно, що більшість її пісень написані в мажорній тональності.

      Професор психології Еммануїл Біган уважає, що т.зв. "ТАНЦІ ДО УПАДУ" (насправді ейфорія, що виникає при прослуховуванні деяких музичних здобутків, як і підлоговий екстаз і почуття польоту внаслідок приймання кокаїну - це відчуття, яке народжуються в тій самій ділянці

      За даними недавніх досліджень, ця ділянка, яка завідує самими примітивними, а виходить, самими непереборними інстинктами, можна "включати" і музикою. "Якщо сприйняття музики відбувається через ті ж нейроканали, що й насолода від впливу кокаїну, те, може бути, музику слід розглядати як різновид наркотику?" - задається питанням керівник досліджень, професор Роберт Заторр. Найпоширеніші фізичні прояви "музичних" емоцій знайомі всім: мурашки по спині, грудка в горлі, прискорене серцебиття... "Насправді , музичні емоції прямо пов'язані із системою очікування й передбачення відчуттів.

      Композитори, і, особливо , музиканти- імпровізатори, відіграють на тому, що вони ці очікування обманюють або, навпаки, задовольняють", - уточнює Еммануїл Біган. Цим же навичкою інтуїтивно володіє будь-який гарний ді- джей: за допомогою несподіваних пауз, зміни тональностей і тому подібних приймань він здатний утримувати танцюриста на танцполі нескінченно довго - тому що сюрпризи й емоції нероздільні.

Джерело