Особливості договору контрактації сільськогосподарської продукції
Договір контрактації опосередковує відносини щодо заготовлення сільськогосподарської продукції та сировини, що становить основу добробуту будь-якого суспільства. Специфіка сільськогосподарського виробництва робить виробника економічно більш слабкою стороною договору, аніж продавець, тому правове регулювання відносин контрактації має на меті підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою зрівняння його економічних можливостей з можливостями покупця.
За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник цієї продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ст. 713 ЦК).
Спеціальне правове регулювання договору здійснюється § 4 гл. 54 ЦК, ГК та іншими актами.
Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.
Сторони договору: продавець (виробник продукції) та заготівельник (контрактант). Ними, як правило, є підприємці, тому цей договір відносять традиційно до господарських договорів. У зв'язку з цим у разі закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб інтереси держави представляють спеціальні особи — державні замовники.
Істотними умовами договору є умови про предмет, асортимент, якість, кількість, строк та ціну.
Специфіка предмету договору полягає в тому, що ним є лише продукція сільськогосподарського виробництва, що має два критерії: а) отримана в сільському господарстві; б) шляхом вирощування (зерно, овочі, фрукти та ін.) або збору з використанням природи (землі, флори, фауни), а також виробництва (жива худоба, птиця, молоко, шерсть вівці та ін.).
Договір може бути укладено лише щодо речей, які наділені родовими ознаками та обмеженого роду (не картопля взагалі, а саме вирощена певним господарством). Крім того, за цим договором не може бути реалізовано такі товари, як продукти переробки вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції, наприклад, масло, сир, консервовані овочі або фруктові соки тощо. Реалізація таких товарів має здійснюватися за договором поставки.
Форма договору — письмова.
Основний обов'язок виробника полягає в тому, щоб спочатку виростити сільськогосподарську продукцію, а потім передати її заготівельникові або визначеному ним одержувачеві у власність в строки, якості, кількості, що передбачено в договорі, а також у погодженому асортименті. Своєю чергою, основний обов'язок заготівельника полягає в тому, щоб прийняти і оплатити товар.
За невиконання або неналежне виконання умов договору законодавець передбачає підвищену відповідальність.