Форма викладу норм у статтях нормативно-правових актів:

1) за рівнем узагальнення — казуїстична (зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, шляхом переліку певних фактів, ви­падків, дій, ознак та ін.), абстрактна (зміст норми розкривається не індивідуалізованими поняттями);

2) за повнотою викладу •— повна (в одній статті вміщено всі обов'язкові елементи певної норми), відсильна (в одній статті вміщено не всі обов'язкові елементи норми або не всі фрагменти її тексту, але наводиться посилання на ті конкретні статті даного чи іншого нормативно-правового акта, в яких міс­титься «відсутня» частина припису); бланкетна (ситуація, схожа з попередньою, проте посилання подається щодо певної групи чи виду нормативних актів, а не їх конкретних статей).

Навіть у випадках, коли юридична норма і стат­тя закону (нормативно-правового акта) не збіга­ються за обсягом, остання завжди є логічно (і гра­матично) завершеним реченням, яке виражає певне нормативне судження, «деонтичну» (зобов'я­зальну) думку законодавця. Тому змістом будь-якої статті закону є так чи інакше припис законодавця (котрий, як було з'ясовано, може не «дорівнюва­ти» юридичній нормі в її повному, тобто триелементному обсязі).

Нормативно-правовий припис — вміщене у статті нормативно-правового акта логічно і граматично завершене деонтичне судження за­гального характеру.

Отже, стаття нормативно-правового акта може виступати зовнішньою формою як юридичної норми (зрідка — у повному обсязі, а частіше — у неповно­му), так і юридично-нормативного припису, за допо­могою якого ця норма «організовується», будується. Такий припис, складаючи первинну клітину змісту законодавства, не може відображати менше двох структурних елементів юридичної норми — або гіпотези й диспозиції, або ж гіпотези і санкції.

Крім юридичних норм або їх частин — юри­дичних приписів,— в окремих статтях норматив­но-правового акта можуть вміщуватись і ненор­мативні (недеонтичні) судження правотворчого органу (наприклад, констатації певних історич­них ситуацій, станів, правотворчі цілі, завдання законодавства тощо). Тому із цієї причини систе­ма законодавства (як система нормативно-право­вих актів) і система права (як система державнообовязкових правил поведінки загального харак­теру) не однакові за обсягом: перша — ширша, більш «об'ємна» аніж друга,