Бюрократія й бюрократизм зумовлені потребами управляти, регулювати всі сфери життєдіяльності суспільства. Останнє є надзвичайно складною системою різноманітних відносин і не може успішно функціонувати без свідомого й ефективного впливу соціальних інституцій.

Як відомо, існують дві основні системи соціального управління: а) адміністративна і б) система демократичного самоврядування.

Адміністративна система базується на принципах жорсткої централізації й чіткої субординації її складників, вертикальності передавання управлінських рішень, які підлягають безумовному виконанню й максимально спрощеному зворотному зв'язку. Прагнення до необмеженої влади, як головна особливість адміністративної системи, визначає особливий статус бюрократії в ньому і сприяє бюрократизації всіх сфер суспільного життя.

Система демократичного самоврядування — ще відносно молода система, основні риси якої втілюються в демократичних державах. Ця система ґрунтується на демократичних началах і на колегіальності управління, на широких можливостях брати участь у вирішенні суспільних справ практично всіх громадян, забезпечує гласність, правдивість та поінформованість своїх громадян і спрямована на забезпечення повновладдя законів. Усе це обмежує владу бюрократії, виключає можливість захоплення влади бюрократією, хоч і не гарантує від бюрократизації суспільного життя. Відносна організаційна самостійність управлінських структур за недостатньо відкритих і контрольованих суспільством умов їхньої діяльності дає чиновникам змогу зосереджуватися на піклуванні про свої інтереси, нехтуючи реальними потребами держави.

У реальному суспільному житті використовуються й інші методи управління, зокрема такі, як економічні, колегіальні, науково обґрунтовані та ін. Кожний з них має свої особливості й переваги, які можна використовувати за певних умов. Однією з найважливіших проблем управління є адекватний вибір моделі поєднання методів управління, які б найкраще відповідали загальним умовам розвитку суспільства.

Адміністративна система соціального управління є найсприятливішою для бюрократизації всіх сфер життєдіяльності суспільства, тому що спирається на монополію управлінських структур, використовує вольове примусово-командне регулювання суспільних процесів, побудована на засадах ієрархічної піраміди підпорядкування, є замкненою, корпоративною, зумовлена внутрішніми відносинами залежності чиновників.

Економічні передумови бюрократизації суспільного життя пов'язані з вирішальним впливом чиновників на процес розподілу й споживання суспільного продукту. Саме тут реалізуються економічні інтереси апарату управління завдяки створенню переваг і сприятливіших умов для привласнення суспільних цінностей і благ. Отже, бюрократія, маючи свої економічні інтереси і засоби впливу на процес розподілу матеріальних і духовних цінностей (ресурсів) суспільства, зацікавлена в зміцненні свого впливу на економіку, а через це - і в бюрократизації економічної сфери суспільства.

Політичні передумови бюрократизації суспільного життя також зумовлені владно-розпорядчими повноваженнями управлінської еліти. Бюрократія є носієм реальної влади в суспільстві і здатна впливати на всі процеси, що відбуваються в ньому. Як дієвий інструмент реалізації влади, бюрократія може виконувати свої функції навіть в умовах соціальної трансформації або в екстремальних умовах. Певна автономність функціонування бюрократії в разі відсутності ефективного контролю за її діяльністю може призводити до емансипації управлінських структур від виконання покладених на них функцій та завдань і до переорієнтації на власні потреби.

Найбільшого рівня бюрократизації суспільне життя набуває саме в тих державах, де владно-політичною основою режиму є авторитарні форми правління. Взаємозв'язок авторитаризму з бюрократизмом формує таке соціальне середовище, в якому домінують відносини жорсткої ієрархічності, рабської покори, догматизму мислення й соціальної пасивності, що становлять духовно-психологічні передумови бюрократії й бюрократизму. Наявність цих духовно-психологічних чинників, у свою чергу, прискорює відчуження влади і владних інституцій від реальних інтересів суспільства, а громадян - від діяльності інститутів управління. Відбувається фетишизація соціальних цінностей, сенсу і сутності суспільного розвитку. Це однаковою мірою негативно впливає і на діяльність управлінських структур, і на суспільні процеси, бо авторитарність та ієрархічність владних відносин призводять до панування адміністративно-командних методів, до зростання волюнтаризму й суб'єктивізму, консерватизму та бездіяльності чиновників, а суспільство, відповідно, втрачає реальні можливості компетентно вирішувати важливі соціальні проблеми.

Оскільки ці явища тривалий час були притаманні нашому суспільству з наслідками, що виявляються і в сучасних умовах, необхідно докладніше розглянути їхні передумови і чинники.