План

1.Міжнародна політика і геополітика.

2. Україна в світовому геополітичному просторі.

3. Принципи міжнародної політики.

Основні поняття теми:  геополітика, міжнародна політика, стратегічне партнерство, співробітництво, суперництво, конфлікт, принципи міжнародної політики.

1. Міжнародна політика виступає важливою сферою політичного життя суспільства. Це політична діяльність суб’єктів міжнародного права в  економічній, політичній, дипломатичній, військовій, культурній сферах, спрямована на реалізацію власних інтересів.

В своєму первісному значенні термін геополітика /Р.Челен, Ф.Ратцель, Х.Макіндер/ трактується як вчення про державу, що прагне до розширення свого географічного і територіального простору. Звичайно ж, геополітика передбачає врахування особливостей географічного розташування країни, можливостей, що звідси випливають, для вирішення країною своїх внутрішніх та зовнішніх проблем.

У сучасному розумінні геополітика – це наука, що вивчає міжнародні структури та механізми їх взаємодії, закономірності та тенденції світового розвитку, можливості і практику їх використання в конкретній політиці національних держав для забезпечення реалізації їх національних та геостратегічних інтересів. В такому розумінні термін геополітика застосовується для означення міжнародних відносин.

Міжнародні відносини бувають: політичні, економічні, дипломатичні, ідеологічні, культурні. Проявлятись міжнародні відносини можуть в різних формах:  співробітництва, стратегічного партнерства, суперництва, конфлікту.

Співробітництво передбачає регулярну координацію учасниками міжнародного процесу власних дій на основі взаєморозуміння і взаємодовіри з метою  створення сприятливих умов для розвитку кожної держави і реалізації як інтересів окремих держав, так і досягнення спільних цілей.

Стратегічне партнерство передбачає відносини між двома країнами /або країною і блоком країн, як, наприклад, Україна і НАТО/, одна з яких є більш могутньою і впливовою, але не може в повній мірі вирішити певні проблеми без участі, допомоги і підтримки іншої сторони. Так, на сьогодні,  як приклад, можна привести відносини між Україною та ФРН. Німеччина, хоч і є більш розвинутою економічно і інтегрованою в європейські структури країною, але переживає нині досить складний період, коли після об’єднання змушена стверджуватись уже як центральноєвропейська країна з складним історичним багажем, країна, що має докладати значних зусиль для вирішення соціальних проблем на східних землях. Україна переживає теж досить складні часи становлення як суверенної держави, і їй потрібна допомога і підтримка Німеччини /дипломатична, політична, економічна / в процесі інтеграції в європейське співтовариство, досвід у становленні демократичних структур. Німеччина ж в особі України отримує союзника у вирішенні проблем власного становлення як найбільш впливової європейської держави, може використати Україну як  союзника у її нових стосунках з Росією, як противагу її /Росії/ гегемоністським планам у Європі і світі.

Суперництво в міжнародних відносинах ґрунтується на повазі основних принципів співіснування держав і передбачає реалізацію ними власних інтересів.

Конфлікт являє собою таку форму міжнародний відносин, коли одна чи обидві сторони недостатньо співпрацюють або ж намагаються завдати шкоди іншій стороні. Найчастіше конфлікт визначають як стан відкритого або прихованого протиборства об’єктивно протилежних інтересів. У сфері міжнародної політики конфлікти є досить поширеною формою взаємовідносин, і головна проблема полягає в тому, щоб не допускати руйнівних, воєнних шляхів їх прояву та розв’язання,які завше ведуть до значних жертв.

2.Суб’єктами міжнародних /геополітичних/ інтересів виступають окремі держави, їх союзи, коаліції, блоки, а також наддержавні утворення /ООН і її інститути/ і недержавні організації – транснаціональні корпорації, релігійні об’єднання, партії, громадські об’єднання.

До факторів, що впливають на авторитет і можливості країн в геополітичній сфері, можна віднести:

1.геополітичне становище, що включає територіальний простір /розташування, компактність, рельєф, клімат/ країни;

2.природні ресурси, технічний і екологічний рівень їх використання;

3.рівень економічного розвитку, військової могутності;

4.наявність і рівень розвитку комунікацій /транспортних та інформаційних зв’язків/;

5.населення, його кількість, структура, освітній та професійний рівень;

6.соціально-культурний рівень, національні особливості, імідж країни у світовому співтоваристві;

7.політичний режим, можливості його трансформації;

8.рівень розвитку дипломатії.

Оскільки, як бачимо, таких факторів багато, їх співвідношення в кожній конкретній ситуації, в кожному регіоні є різним, то і сила кожної країни, можливості її впливу є величиною змінною. А це диктує і необхідність внесення постійних коректив у міжнародну політику і врахування особливостей кожної конкретної країни.

Так, значення України у світовому геополітичному просторі визначається не тільки рівнем її економічного розвитку, природними, демографічними чи технічними ресурсами, а й особливостями її статусу як пострадянської країни, без якої, на думку З.Бжезінського, не може бути відновлений колишній статус Росії як імперії. А, отже,  незалежна Україна є гарантом побудови в Європі, світі нової системи міждержавних відносин. В цій системі враховуються і географічні переваги України – статус причорноморської, транспортні можливості, зацікавленість у розвитку відносин як  з Росією та іншими країнами СНД, так і з Західною Європою.

На підвищення геополітичного статусу України в сучасному світі впливає її виважена миролюбна політика як без’ядерної держави, що орієнтується на зміцнення міжнародної безпеки, інтеграцію у світове та європейське співтовариство. Україна приєдналась до договору про незастосування та нерозповсюдження ядерної зброї, про ліквідацію стратегічного і тактичного ядерного потенціалу, до міжнародного пакту про громадянські та політичні права, є членом ОБСЄ, Ради Європи, МВФ, Світового та Європейського банку реконструкції та розвитку. Участь України в діяльності названих структур сприяє налагодженню відносин як з європейським і світовим співтовариством в цілому, так і двосторонніх відносин з окремими країнами, що допомагає у вирішенні багатьох економічних і політичних проблем.

3. Геополітичні відносини ґрунтуються найчастіше на принципах сили і права. Принцип сили означає, що держава або група держав здатні нав’язати іншим /і демонструють це різними засобами/ свої інтереси, використовуючи перевагу у військовій силі, техніці, економічній могутності, дипломатиці тощо. Такою переважно була геополітика часів "холодної війни”. Принцип права – це опора на існуючі і загальновизнані міжнародно-правові документи, які фіксують існуючий стан і суверенну рівність держав, права кожної у цій сфері, виключаючи дискримінацію. Повага цього принципу передбачає певну солідарність країн,  застосування різного роду санкцій до тих, хто його порушує.  

Принципи міжнародної політики /зафіксовані в статуті ООН, документах Хельсінської наради, Паризької хартії для нової Європи/ :

1.суверенна рівність держав, повага до державного суверенітету;

2.незастосування сили чи загрози сили у міждержавних відносинах;

3.невтручання у внутрішні справи країни;

4.непорушність кордонів та територіальної цілісності держав;

5.мирне врегулювання проблем у міждержавних відносинах, відмова від війни як засобу вирішення конфліктів;

6.повага прав і свобод людини;

7.право націй на самовизначення;

8.сумлінне виконання міжнародних зобов’язань.

             Висновки.