Держава існувала на всіх етапах розвитку суспільства, виключаючи
період первісного, соціальне однорідного суспільства. Утворення перших в істоpiї
людства держав було викликано у кінцевому підсумку поділом суспільства як етнічного
утворення на соціально-економічні класи та інші соціальні групи з різноманітними,
нерідко протилежними інтересами.
Своїми передумовами державна організація суспільства має:
розподіл населення по адміністративно-територіальних одиницях і здійснення публічної
влади за територіальними ознаками. Саме розподіл підданих за територіальними ознаками,
тобто розрив старих родових і племінних зв'язків, відрізняє державу від попередньої,
бездержавної, організації суспільства. Розподіл державою населення за територіальною
ознакою сприяв формуванню націй. Територіальний поділ населення відбиває специфічні
особливості державної влади як публічної влади, що не співпадає безпосередньо з
населенням. Територіальна структура держави забезпечує зв'язок органів влади з населенням
у центрі та на місцях, керівництво і контроль над громадською життєдіяльністю.
Перші в історії держави згодом підкоряли собі інші народи
(як державні, так і бездержавні) або ж самі втрачали незалежність в результаті воєн
чи інших подій. Згодом набирають сили нації, які, проживаючи компактно на своїй
історичній території, внаслідок конкретних причин перебували у складі інонаціональних
або багатонаціональних держав. Відносно самостійним чинником утворення нових держав
стало здійснення цими націями права на політичне самовизначення. За певних обставин
цей чинник набуває вирішального значення і приводить до формування національних
держав. Нові держави утворюються в процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації
державо подібних формувань. Саме за останнім варіантом відбувається утвердження
незалежності держави Україна.
Національній державі притаманні такі особливості:
1.утворюється
нацією, яка компактно проживає на певній території і, як правило, становить більшість
серед населення даної країни;
2.є
результатом здійснення відповідною нацією її основного загальносоціального права
на політичне самовизначення;
3.створює,
забезпечує всі необхідні умови для збереження і розвитку надбань даної нації в економічній,
політичній, соціальній, духовній сферах життя, збагачення її. духовності, культури,
мови, традицій тощо;
4.поєднує
піклування про «свою» націю із створенням належних умов для розвитку всіх інших
націй, етнічних груп, які проживають на території держави і входять до складу її
народу (без додержання цього державу слід вважати не національною, а націоналістично-шовіністичною).