«Батьком-засновником» психологічної теорії нації вва­жається один із лідерів австромарксизму Отто Бауер. Проте це не зовсім так, а точніше, зовсім не так.

Нагадаємо, що окремі положення психологічної теорії нації були сформульовані ще у першій половині XIX ст. головним чином представниками інтелігенції в країнах Західної Європи. А її справжнім засновником був французь­кий філософ й історик Ернест Ренан (1823—1892). Про це свідчить аналіз лекцій, прочитаних ним у Сорбонні навесні 1882 року. Пізніше ці лекції (під назвою «Що таке нація?») увійшли до його шеститомного видання «Зібраних творів», перевиданих 1902 р. у Києві.

Досить цікавими й оригінальними були не лише думки вченого, а й їх аргументація та форма подачі студентам. «Нація,— стверджував Е. Ренан,— це душа, духовний прин­цип. Дві речі, що по суті є однією, складають цю душу, цей духовний принцип. Одна — в минулому, інша — в май­бутньому. Одна — це володіння багатою спадщиною спогадів, інша — спільна згода, бажання жити разом, продовжувати спільно користуватись неподільною спадщиною, що діста­лась.» Розвиваючи цю думку, він продовжував: «Поділяти в минулому спільну славу і спільний жаль, здійснювати в майбутньому ту ж саму програму, разом страждати, насолоджуватись, сподіватись — ось що краще за спільні митниці й кордони... ось що розуміється, незважаючи на відмінності раси і мови.» «Отже, нація,— підсумовував Е. Ре­нан,— це велика солідарність, що встановлюється почуттям жертв, які вже зроблені і які мають бути зроблені у май­бутньому. Нація передбачає

минуле, але у сучасному вона резюмується цілком помітним фактом: це ясно висловлене бажання продовжувати спільне життя. Існування нації — це (якщо можна так висловитись) повсякденний плебісцит, як існування індивідуума — одвічне утвердження життя». А зак­лючним акордом лекції були його слова: «Велике скупчення людей із здоровим глуздом і палаючим серцем створюють моральну свідомість, що називається нацією».

Отже, за твердженням Е. Ренана, нація — це, перш за все, велика група людей, об'єднаних духовним принципом, великою солідарністю та моральною свідомістю.

Активними прихильниками психологічної теорії були і залишаються також такі відомі західні вчені, як Уолтер Сульцбах, Рупер Емерсон, Уолкер Коннор, та чимало інших. Для У. Сульцбаха, зокрема, нацією була велика група людей, об'єднаних, перш за все, спільністю національного характеру та національною свідомістю». Професор Гарвардського університету Р. Емерсон вважав нацією групу людей, які «відчувають, що вони є нацією».

Серед сучасних прибічників психологічної теорії нації найбільш відомим є американський вчений Уолкер Коннор. Він теж вважає націю «перш за все, психологічним феноменом, оскільки її головною рисою (при важливості інших рис) є «інтуїтивні почуття спорідненості та унікаль­ності».