Пятница, 29.03.2024, 10:06


Головна » Статті » Політологія » Політична ідеологія





Ідеологічні течії : радикалізм,екстримізм,анархізм

Радикалізм

Багато в чому відмінною від лібералізму є така течія, як радикалізм. Радикалізм (від лат. radikalis - докорінний) - політична течія, яка обстоює розрив з визнаною традицією, виступає за рішучі методи у вирішенні питань політичної теорії і політичної практики, не змінюючи соціально-економічних основ суспільного ладу.

Як політична теч і я радикалізм виник у XIX ст* Його представники вимагали проведення демократичних реформ при збереженні соціально-економічних основ самого ладу.

Соціального опорок» радикалів е дрібні і середні власники, що дотримуються республіканських і антиклерикальних поглядів, частина ліберальної інтелігенції, заможне селянство, середнє чиновництво.

Радикалізм як політичну течію характеризують: стійке надання переваги рішучим методам перетворень, динамічні зміни поглядів і дій;

звернення до простих форм вирішення складаних проблем, прагнення до форсування подій; забезпечення диктаторських методів; обстоювання демократичних перетворень без врахування меж підтримки їх масами; прагнення поліпшити соціальне законодавство; розширення інтеграції, насамперед західноєвропейської; розвиток міждержавних відносин без дискримінації тощо.

У країнах Східної Європи організаційні структури радикалізму не склалися, однак як позиція, напрям суспільно-політичної думки, методи дій, політичної діяльності він має свої особливості.

 Радикалізму політики сьогодні властиві пошук простих способів розв’язання складаних проблем; прагнення твердо запрограмувати зміни; абсолютизація можливостей раціонального управління? намагання форсувати події, що призводять до розриву між засобами і цілями політичної дії (цілі можуть бути шляхетними, засоби реалізації — безчесними); стійке тяжіння до використання крайніх засобів політичної дії, що породжує імпульси до насильства, віру в ефективне розв’язання за його допомогою будь-яких політичних проблем? прояви правового нігілізму, що розглядається як вияв свободи, політичний запас та і й. Вказуючи на риси сучасного радикалізму, слід підкреслити, що його не слій плутати з екстремізмом.

Екстремізм.

Політичний екстремізм (від лати. Extremus - крайній) — це схильність до крайніх поглядів і методів у політиці та ідеології. Особливостями вияву екстремізму є ігнорування реального аналізу політичної ситуації; прагнення прискорити події; нерозуміння законів виходу суспільства з кризи, зокрема з політичної кризи; невміння співставляти масштаби і швидкість змін, що відбуваються; прагнення підкорити політичний процес волі, без урахування співвідношення політичних сил, логіки політичного процесу; правовий нігілізм, руйнування державних і політичних структур, що історично склалися; ставка на силові методи.

Розрізняють екстремізм правий і лівий. Правий екстремізм — ультрареакційні течії, які поділяють устремління фашистів, неофашистів.

Лівий екстремізм проявляється в теоретичних платформах, діяльності псевдореволюційних організацій. Це анархізм, троцькізм, маоїзм та ін.

Найбільш крайнім виразом політичного екстремізму є тероризм. Наприклад західноєвропейської політичної науки, який вивчає тероризм, називається тереологією. Тероризм не е течією політичної думки , "теоретичний тероризм" - це нонсенс. Тероризм (від лати, terror -страх, жах) являє собою політичну практику, одну з форм державної політики, в основі якої лежить систематичне залякування, провокації, стабілізація суспільства насильством.

Терор (а не тероризм) як насильство, політичне вбивство своїм корінням сягає в сиву давнину. Як рух, тероризм пов'язують з XIX та XX ст. Саме в цей година формуються "червоний" якобінський і "білий” роялістський режими (1815-1816 рр.) у Франції, терор російських народовольців. У програмі "Народної волі" ставилася за позначку дезорганізація уряду шляхом терору.

У сучасних умовах тероризм як вияв політичного екстремізму не є явищем національним. Небезпека терору полягає в тому, що порушується природний шлях соціального руху, не реалізуються демократичні форми організації суспільства, вільного волевиявлення особ. Боротьба проти світового тероризму — одне з найскладніших завдань демократичних сил.

Анархізм.

            Анархізм (від грецького anarchia - безвладдя, стихійність, неорганізованість, безладдя, хаос) - соціально—політична течія, що спрямована на звільнення від всіх форм політичної, економічної і духовної влади, заперечення держави як форми організації суспільства та її владного впливу, утвердження досягнення нічим не обмеженої свободи людини як своєї мети.

Як суспільно-політична течія анархізм формувався в 40-70-х долях XIX ст. у країнах Західної Європи, де була значною частка дрібнотоварного і ремісничого виробництва.

У XIX ст. анархізм поширюється у Франції, Швейцарії, Італії, Іспанії і США Певний вплив він мав серед народників Росії. Активність анархізму спостерігалася в період російської революції 1905-1907 років. У революції 1917 долі анархізм подекуди перероджується в прямий бандитизм.

Сучасний анархізм не додав нічого нового до традиційного і характеризується такими ознаками; уявлення про державу як абсолютне зло? заперечення будь-якої влади, у тому числі і державної, тлумаченні її як посягання на свободу людини; утвердження повної свободи без будь-яких меж; відмова від організованості і дисципліни як засіб переходові до суспільства без класів, держави і політики; вимога негайного здійснення соціальної революції, встановлення бездержавного суспільного л4ду, руйнування усіх форм суспільного життя; відмова від матеріальних і духовних цінностей (у тому числі політичних), які виробило людство;

захист дрібної приватної власності, дрібного землекористування:; розгляд майбутнього бездержавного, неполітичного суспільства як федерації виробничих асоціацій, комун, що гарантують свободу особ і є формою самоорганізації і самоврядування.

Анархісти недооцінюють значення політики, регулятивну роль держави. Невизнання політичної влади як важливого і необхідного інституту суспільного життя неминуче призводить до невизнання влади взагалі і демократичних форм реалізації її зокрема. Визнання влади — це контроль над нею, невизнання її - не що інше, як обман або самообман, оскільки влада стає безконтрольною з бокові громадян.

Історично анархізм як політичне явище поширюється в ситуаціях крайнього відчаю, криз, у переломні моменти. Наприкінці XIX — на початку XX ст. виник особливий його різновид — анархо-синдикалізм.

Анархо-синдикалізм - це громадсько-політична позиція, прихильники якої вважають собі складовою частиною соціалістичного й робітничого руху, відстоюють ідеали самоуправління, федералізму, профспілкової демократії, незалежності трудових колективів.                      

Прояви анархістської активності спостерігаються й досі. Серед певної групи населення укорінюється прагнення повернути до життя ідеї анархістів, створити певні організації. Анархізм зберігається в країнах Західної Європи, Америки у вигляді різних федерацій, груп та ін. Вплив останніх невеликий, але як реальність він не може не враховуватись у політиці.

Соціальну опору анархізму становлять дрібні власники, частина  робітничого класу, декласовані елементи, окремі прошарки інтелігенції.

 


Категорія: Політична ідеологія | Додав: The-law (22.02.2010)  |
Переглядів: 15375 | Теги:

-->
Категории раздела
Держава
Бюрократія
Політичні режими
Політична ідеологія
Політична культура
Політична модернізація
Політична еліта
Політичне лідерство
Політичні партії
Нація
Геополітика
Політична теорія

Форма входу


Інша інформація
Останні завантажені файли
Арутюнов В. Х., Кирик Д. П., Мішин В. М. Логіка: Навч. посібник для економістів. — Вид. 2-ге, допов.
Завантажили 2064
--------------------------------------
Біленчук - Місцеве самоврядування в України Муніципальне право, 2000
Завантажили 3708
--------------------------------------
Структура місцевих рад. Характеристика її структурних елементів
Завантажили 1135
--------------------------------------
Ткачук А.Ф., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід
Завантажили 1792
--------------------------------------
ПРАВОЗНАВСТВО: Підручник / За редакцією В. В. Копєйчикова,А. М. Колодія К.: "Юрінком Інтер" 2006 рік
Завантажили 16723
--------------------------------------

Пошук
Категорії розділу
Держава
Бюрократія
Політичні режими
Політична ідеологія
Політична культура
Політична модернізація
Політична еліта
Політичне лідерство
Політичні партії
Нація
Геополітика
Політична теорія

PR-CY.ru Rambler's Top100