Лібералізм.

Лібералізм (від лати. Ііьегаііs — вільний) - традиційна політична течія, яка відстоює необмежену свободу підприємництва й торгівлі, парламентський державний устрій, плюралістичну демократію, широкі свободи для індивідів у політичній, економічній та інших сферах життя суспільства.

У  європейській   суспільно-політичній  літературі   поняття «лібералізм» з'явилося на початку XIX століття. Термін «лібералізм» відбувається від латинського "liberalis"- вільний, що має відношення до свободи. Усі визначення лібералізму містять у собі ідеї особистої свободи індивіда, нескованной рамками традицій. Лібералізм, як складне структурне явище, що належить одночасно філософської, ідеологічної і політичної сферам, предстает як історико-філософська доктрина і політична ідеологія, що обгрунтовує   програмні   установки объединившихся під його прапором соціальних шарів, і як більш-менш   масовий організований рух.

      У світозорчий комплекс класичного лібералізму ввійшли представлення про свободу групових, класових, націоналістичних і інших забобонів; ідеї космополітизму, терпимості, гуманізму, прогресу, демократизму й індивідуалізму з підкресленням самоценности особистості. В економічній  області  засновники  лібералізму  вимагали  скасування регламентації й обмежень із боку державної влади, простору для приватної ініціативи, максимально вільних умов для розгортання приватного підприємництва. У сфері політики він грунтується на визнанні прав людини, на поділі законодавчої і виконавчої влади, на свободі вибору занять, свободі конкуренції, що реалізується у вимозі правової держави.

       Концептуальне кредо класичного лібералізму містить у собі: твердження абсолютної цінності людської особистості і рівність від народження усіх людей; проголошення автономії індивідуальної волі; вимога державотворення  на основі загального консенсусу і з єдиною метою зберегти і захистити природні права людини, що визначає договірний характер відношень між державою і суспільством; переконання в необхідності верховенства закону як інструмента соціального контролю і вразумности обмеження об'єму і сфер діяльності держави; твердження важливості захищеності державою приватного життя людини і свободи його дій у рамках закону і т.п. У класичному лібералізмі свобода ще не вступає в конфліктуючі відношення взаимопологания і взаимоотрицания з рівністю. Свобода розглядається як рівна свобода для усіх. Рівність же толкуется як рівність у свободі того ж кола громадян

 З утвердженням у суспільстві буржуазного ладу в лібералізму починають панувати апологетичні тенденції. Ідеологія лібералізму істотно змінилася з переходом до державно-монополістичного капіталізму. У цей година виникають концепції "нового лібералізму" - неолібералізм.

Неолібералізм

Неолібералізм - різновид ліберальної ідеології і політики, що сформувалися яка відображення розвитку суспільства від переваги вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституціоналізації нових форм державного втручання в суспільне життя.

        Нові явища суспільного буття на рубежі 70-80-х років XIX ст. суттєво позначилися на еволюції ідеології неолібералізм, серед представників якого були Д.Белла, Н.Глейзер, Д.Мойніхен, Ї.Кристолл, Е.Бенфілд та ін. У політичній практиці тенденція неолібералізму втілилася в політиці "нового курсу" Ф.Рузвельта, дістала дальший розвиток у долі другої світової війни й повоєнні долі»

Неолібералізм характеризують такі риси : утвердження механізму вільного ринку, який створює найсприятливіші умови для ефективної економічної діяльності; обстоювання необхідності постійного втручання держави  в економіку для створення сприятливих розумів для конкуренції; максимально можлива свобода особ; звільнення особистості від будь-якого колективного тиску; пріоритет інтересів і прав людини і сім’ї щодо соціальних груп, класів чи держав; гуманістичний світогляд; толерантність та ін.                    Поступово політичні та ідейні позиції лібералізму слабшають. Так, у Західній Європі його потіснили соціал-демократія і консервативні сили. У США лібералізм зблизився із соціал-реформізмом і ставши однією з найвпливовіших ідейно—політичних течій

Лібералізм як напрям має поширення нині в Україні. Його прихильники дедалі активніше виступають за створення механізму вільного ринку і забезпечення розумів для різних форм економічної діяльності, розвиток конкуренції. Наприклад, Ліберально—демократична партія України заявила про такі програмні принципи; підтримка незалежної України як суб’єкта міжнародного права; підтримка положень декларації про суверенітет України; заохочення приватної власності як матеріальної основи свободи особ ; вільне підприємництво як засіб реалізації економічної свободи особ при змагальності різних форм власності; відродження національної культури; гуманізація виховання й освіти та ін. Ліберально-демократична партія України виступає за створення правової держави як протидії дестабілізації суспільства при вільній реалізації особистих і групових інтересів, за роздержавлення засобів виробництва, приватизацію економіки, деполітизацію і деідеологізацію науки і культури. Сморід вважає собі партією парламентського типу.