Методологія
юридичної науки
— це: а) система підходів і методів, способів і засобів наукового
дослідження, а також б) вчення (теорія) про їх використання при
вивченні державно-правових явищ.
До
складу цієї методології, зокрема, входять:
-філософсько-світоглядні підходи
(матеріалістичний чи ідеалістичний, діалектичний чи метафізичний, визнання чи
заперечення об'єктивних соціальних, у тому числі державно-правових, закономірностей
та можливості їх пізнання, здобуття істинних знань щодо них);
-загальнонаукові методи, тобто такі,
що використовуються в усіх або у більшості наук (наприклад, структурний,
функціональний методи, сходження від абстрактного до конкретного,
формально-логічні процедури, скажімо, аналіз, синтез і т. ін.);
-групові методи, тобто такі, котрі
застосовуються лише у певній групі наук, наприклад, тільки у
суспільствознавстві (скажімо, метод конкретно-соціологічного дослідження);
-спеціальні методи, тобто такі, котрі
прийняті для дослідження предмета лише однієї науки (наприклад, у
юриспруденції — це способи уяснення (тлумачення) норм права, своєрідні прийоми
узагальнення юридичної практики).
Дослідницькі
методи можна також розподілити дещо умовно наемпіричні (способи
виявлення, фіксування, збирання, систематизації інформації про факти та явища)
ітеоретичні (способи пояснення, тлумачення зібраних даних,
побудови понять, концепцій, прогнозів і т. ін.).
Усі
названі групи методів, безумовно, необхідні для проведення повноцінного,
всебічного, завершеного державно-правового дослідження: кожна зних
може знадобитись на якомусь етапі — тому навіть з цієї причини
методологія має бути множинною, плюралістичною. Проте їхня роль у науковому
пошуку не однозначна. Так, філософсько-світоглядні підходи визначають саму
стратегію дослідження. Його загальну спрямованість, орієнтують на знаходження,
відбір, накопичення цілком визначених у соціально-змістовному відношенні
фактів і, нарешті (що, можливо, найголовніше), обумовлюють характер та зміст
оцінювання (інтерпретації) отриманих результатів дослідження. А без такого
оцінювання соціальне пізнання неможливе і непотрібне.