Об'єктивне
юридичне право
—це система загальнообов'язкових правил фізичної поведінки —
соціальних норм, встановлених або санкціонованих державою, які виражають волю
домінуючої частини соціально неоднорідного суспільства, спрямовані на
врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також на
задоволення загальносоціальних потреб і забезпечуються державою.
В
якому відношенні таке явище є об'єктивним, було вже коротко з'ясовано (тема 9).
В якому розумінні воно є явищем юридичним — про це теж йшлося раніше. Та, крім
цього, слід пояснити ще одну суттєву обставину: чому для позначення поняття,
яке відображає феномен, що розглядається,— державні формально-обов'язкові норми
— протягом всієї історії державно-організованого суспільства використовується
саме термін «право», а не інший.
Ймовірно,
це пояснюється тим, що будь-яка держава зацікавлена у тому, щоб представити,
проголосити, задекларувати встановлені нею приписи поведінки як дещо
правильне, праведне, правдиве, справедливе. У такий спосіб сама етимологія зазначеного
терміну начебто «підключається» державою для ідеологічної забезпеченості,
обґрунтованості, підтримки її політики, її законів. Проте лише реальна
соціальна політика може засвідчити, чи є дійсно такими ці норми, тобто чи
сприяють вони насамперед здійсненню й захисту основних прав людини, прав нації
(народу), прав людства, чи допомагають вони прогресу всього суспільства.
Соціальна
норма — це
зумовлене об'єктивними закономірностями правило фізичної поведінки (діяльності),
яке має загальний характер, виражає волю певної частини або всього суспільства
і забезпечується різноманітними засобами соціального впливу.
Загальний
характер такого правила полягає в тому, що воно розраховане не на один випадок,
а на групу, вид, коло суспільних відносин.
Соціальні
норми класифікуються таким чином
1)за їх генезисом, тобто за джерелом і способом утворення — моральні, юридичні (правові), корпоративні (норми громадських
об'єднань);
2)за сферою суспільних відносин, що ними регулюються,— економічні, політичні, сімейні та ін.
Для
кращого усвідомлення сутності й специфіки юридичних норм (система яких утворює
об'єктивне юридичне право) їх слід співставити з: а) тими нормами, які
існували у соціально не розшарованому, соціальне однорідному суспільстві, і б)
нормами, що існують у соціальне неоднорідному суспільстві одночасно,
«паралельно» з об'єктивним юридичним правом.
Своєрідним
соціальним явищем є система правил діяльності, які встановлені або
санкціоновані декількома державними чи міждержавними (міжнародними)
організаціями, виражають їх узгоджену волю і спрямовані на регулювання їхніх
взаємин. Для позначення поняття, яке відображає таке явище, теж
використовується термін «право» — міжнародне публічне право.
Крім
соціальних, існують також інші види норм фізичної поведінки, скажімо, правила технічні,
фі-
Ознаки,
що відрізняють норми права від норм поведінки у первісному, соціальне
однорідному суспільстві:
4.
Забезпечуються, крім інших засобів, також державним примусрм.
Ознаки,
які відрізняють норми від інших соціальних норм у соціально неоднорідному
суспільстві:
Норми
права
1.Виникають,
коли формується держава;
2.
Встановлюються або санкціонуються державою;
3.
виражаються волю домінуючої частини суспільства;
4.
утворюють внутрішньо погоджену цілісність, єдність, тобто систему;
5.
існують лише як одна (єдина) система норм у суспільстві.
Інші
соціальні норми
1.Існують
у будь-якому суспільстві;
2.
Встановлюються або санкціонуються іншими суб’єктами суспільства;
3.
виражають волю різних частин суспільства;
4. Можуть
не бути внутрішньо погодженими, не мати властивостей системи;
5.
Існують у вигляді кількох відносно самостійних систем нормативного
регулювання.
зіологічні (біологічні), медичні,
екологічні, агрономічні. Зачіпаючи у багатьох випадках інтереси людей,
їхніх груп, об'єднань, тобто набуваючи певного соціального значення, вони
нерідко «озброюються» відповідними засобами соціального контролю й забезпечення,
а отже, функціонують як соціальні норми.
Від
різноманітних правил фізичної поведінки (вчинків) слід відрізняти правила
інтелектуальної (розумової, теоретичної, духовної) діяльності, наприклад,
правила логіки, математики, аутопсихо-тренінгу (медитації) тощо.
Нарешті,
слід враховувати і те, що на поведінку людини, діяльність інших суб'єктів
суспільного життя впливають не тільки (а зрештою, і не тільки) різноманітні
соціальні норми, але й ненормативні регулятори, зокрема певні
соціально-психологічні явища (громадська думка, «атмосфера» та ін.), індивідуально-психологічні
явища (почуття, підсвідомість,
Норми права
1.Формуюють
правила поведінки, у вигляді прав і обов’язків;
2. Як
правило, формально визначені за змістом;
3. Мають
цілком визначені форми зовнішнього виразу;
4. Мають
точно визначені межі дії, чинності;
5. Забезпечуються,
крім інших засобів, ще й державним примусом.
Інші соціальні норми
1.Виражені
не тільки через права й обов’язки, а й через загальні принципи, цілі, гасла;
2.У
багатьох випадках позбавлені формальної визначеності;
3. Можуть
виражатися у будь-яких, не завжди фіксованих формах;
4. Не
завжди мають точно визначені межі дії;
5.
Забезпечуються тільки звичкою, внутрішнім переконанням, моральним,
громадським впливом та іншими поза державними засобами.
інтуїція,
сумління, переконання, вірування та ін.), явища природи (біоенергетичні
фактори, фізіологічні потреби, інстинкти, вроджені рефлекси та ін.).