Оскільки
юридичні норми мають стати відомими тим учасникам суспільного життя,
поведінку, діяльність котрих покликані регулювати, вони повинні бути певним
чином проявлені зовні, об'єктивовані, тобто виражені у певних матеріальних
«джерелах». Ці джерела юридичних норм відображаються поняттям форма права.
Форма
права
— це спосіб внутрішньої організації, а також зовнішнього прояву правових
норм, який засвідчує їх державну загальнообов'язковість.
Відповідно
розрізняють внутрішню форму норми права — спосіб внутрішньої організації
змісту норми (тобто її структуру) і зовнішню — спосіб її об'єктивізації,
зовнішнього прояву, матеріальної фіксації.
Види
зовнішніх форм (джерел) права:
-
правовий звичай —
санкціоноване (забезпечуване) державою звичаєве правило поведінки загального
характеру;
-правовий прецедент — об'єктивоване
(виражене зовні) рішення органу держави в конкретній справі, якому надається
формальна обов'язковість при вирішенні наступних аналогічних справ;
-нормативно-правовий договір—
об'єктивоване формально обов'язкове правило поведінки загального характеру,
яке встановлене за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується
державою;
-нормативно-правовий акт — письмовий
документ компетентного органу держави, в якому закріплено забезпечуване нею
формально обов'язкове правило поведінки загального характеру.
Зв'язок
між типом права і формою права:
-
зовнішня форма права визначається, зумовлюється насамперед його історичним
типом;
-
крім типу права, на його зовнішню форму впливають також інші соціальні явища,
чинники (внутрішньосуспільна ситуація, історичні, національні, культурні
традиції, рівень політичної і правової культури, стан правосвідомості, юридичної
науки тощо), тому у кожному типі права використовуються зазвичай декілька його
форм;
-
у кожному типі права існує найбільш поширена, основна його форма;
-
форма права здатна впливати певною мірою на тип права, тобто на його соціальну
сутність.
Нормативно-правовий
акт
— основна форма права соціально-демократичної орієнтації. Поширеність
нормативно-правових актів пояснюється незаперечними перевагами такого способу
вираження юридичних норм саме з точки зору загальнолюдських правових
принципів, які поступово впроваджуються у право соціально-демократичної
орієнтації.
До
таких переваг, зокрема, належать можливості:
-
найбільш чітко, ясно, однозначно формулювати зміст юридичних прав і
обов'язків;
-
якнайшвидше довести до відома адресатів юридичної норми її зміст;
-
забезпечити сприятливі умови для швидкого відшкодування потрібної норми права;
-
створити умови для правильного, адекватного розуміння адресатом норми її
істинного змісту;
-
оперативно змінювати чи скасовувати юридичну норму;
-
здійснювати впорядкування, погодження, систематизацію численних норм права.