Як
зазначалося в темі 15, всі державно-правові (юридичні) явища як певна єдність
ти цілісність становлять правову систему. Основна її частина використовується
насамперед органами держави (а подекуди й іншими учасниками суспільного
життя) для здійснення специфічного впливу на суспільні відносини. Він
відображається поняттям правового регулювання.
Правове
регулювання
— це здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний
вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони і
розвитку.
Крім
такого (власне регулятивного) впливу, право чинить також духовно-ідеологічний
вплив на індивідуальну і суспільну свідомість (як у процесі правового
регулювання, так і поза ним). Обидва ці різновиди впливу права на особу і на
суспільство відображаються поняттям дії (функціонування) права.
У
процесі такої «інтегрованої» дії права реалізуються всі його функції (тема
12), наразі спеціально-соціальні функції виконуються тільки опосередком
правового регулювання.
Щодо
кожного типу держави і права, то правове регулювання підпорядковується певним
типологічним принципам. Стосовно правового регулювання (права)
соціально-демократичної орієнтації, такі принципи вже розглядалися у темі 13.
Тут лише зауважимо, що «надзавданням» правового регулювання згаданого типу
слугує сприяння здійсненню, охороні й захисту прав людини і прав нації
(народу).
Види
правового регулювання:
1)за способом поєднання загальних юридичних дозволів та
загальних юридичних заборон — загальнодозволенний («дозволено все, що прямо не заборонено законом») і
спеціальнодозволенний («дозволено лише те, про що прямо зазначено в
законі»);
2)за територіальним статусом правотворчого суб'єкта регулювання
— централізоване (якщо таким суб'єктом є вищий
або центральний орган держави) і нецентралізоване (коли таким
суб'єктом є регіональний, місцевий чи інший територіальний орган);
3)за обсягом суспільних відносин, на які поширюється правове
регулювання,— загальне, або
нормативне, (якщо такий обсяг є
кількісно невизначеним) таіндивідуальне (якщо регулювання
розраховане лише на одну конкретну життєву ситуацію). Індивідуальне правове
регулювання здійснюється, наприклад, при застосуванні відносно визначених
юридичних норм, коли існує можливість обрати на власний розсуд,— проте в межах
норм — конкретний варіант поведінки.
Стадії
правового регулювання
Обов'язкові:
1)
моделювання (регламентування) суспільних відносин — шляхом загального
програмування юридичних прав та обов'язків їх учасників;
2)
виникнення суб'єктивних юридичних прав та обов'язків (правовідносин) у
суб'єктів права;
3)
реалізація суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.
Факультативні:
2а)
офіційне тлумачення правової норми;
26)
застосування правової норми.
Сфери
та межі правового регулювання
Сфера
правового регулювання
— це той соціальний простір, на який поширюється правове регулювання.
Види
сфер і меж правового регулювання:
1)сфера можливого (потенційного) правового регулювання — ділянка суспільних відносин, яка в принципі може бути врегульована
правом; її межі зумовлюються певними властивостями суспільних відносин,
суб'єктів права, а також самих юридичних норм;
2)сфера необхідного правового регулювання — ділянка соціального простору, де потрібен вплив права як прояв дії
соціальних закономірностей, потреб суспільства і держави. Її межі зумовлюються
загальносоціальними потребами та інтересами керівної частини суспільства, які
відображає держава;
3)сфера законодавчого (легального) регулювання — ділянка соціального простору, фактично регламентована правовими
нормами; межами даної сфери виступають основні принципи відповідної правової
системи;
4)сфера правореалізуючого (зокрема
правозастосовного) регулювання — ділянка суспільного життя, в котрій фактично
здійснюються правові норми;