1)за
суб'єктом правотварчості — норми органів державної законодавче* влади;
норми глави держави; норми органів державної виконавчоївлади; норми органів
місцевого самоврядування;юридичні норми, встановлені громадськими об'єднаннями,
трудовими колективами, населенням (народом або
територіальною громадою);
2)за
предметом регулювання — конституційні, цивільні, адміністративні,
кримінальні та ін. (ця класифікація збігається з поділом структури права
на галузі);
3)за
способом встановлення диспозиції нормами— імперативні
(диспозиція формулюється органом держави); диспозитивні (держава
дозволяє суб'єктам домовитись щодо правила взаємної поведінки), яке вона буде
забезпечувати, але передбачає ще й «резервне» правило поведінки на той випадок,
якщо суб'єкти не скористаються
зазначеним
дозволом);
4)за
характером диспозиції, — уповноважу-вальні (дозволяючі), які вказують
на можливу,припустиму поведінку; зобов'язальні, що вказують на
необхідну з точки зору держави поведінку; забороняючі, котрі вказують на
неприпустиму, недозволену поведінку;
5)за
ступенем визначеності змісту — абсолютно визначені; відносно визначені (альтернативні,
ситуаційні, норми з оціночними поняттями та ін.);
в) за роллю, призначенням у правотворчості — первинні;
похідні (доповнюючі, конкретизуючі);
7) за функціями у правовому регулюванні — матеріальні (лише
називають, позначають права, обов'язки або заборони); процесуальні (встановлюють
порядок, процедуру, "регламент” здійсненняправ
або виконання обов'язків, встановлених у матеріальних нормах);
8)за дією в
часі — постійні (Норми невизначеної в часі дії); тимчасові (норми визначеної в
часі дії);
9)за сферою
територіальної дії — загальні (загальнодержавні ); місцеві (локальні);
10)за
дією на коло суб'єктів — загальні (
діютьна всіх
однойменних суб’єктів, наприклад, на всіх громадян); спеціальні (діють на певну групу однойменних
суб'єктів, наприклад, тільки на студентів); виняткові (у передбачених
законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів).
Специфічні регулятивні особливості юридичної норми, які
виявляються, зокрема, за допомогою наведеної класифікації, конче мусять братись
до уваги всіма, хто застосовує або реалізовує ту чи іншу норму права.
Отже, засвоєння теоретичних положень про юридичну норму,
викладених у даному питанні теми? виступає неодмінним чинником формування
практичних умінь впровадження її в життя.