Державна служба органічно пов'язана з державою, її роллю та місцем у
житті суспільства. В діяльності державних службовців реалізуються
завдання та функції держави, оскільки кожна посада — це коло службових
повноважень, які складають частину компетенції відповідного органу, вона
невідривно пов'язана з його структурою і в той же час має на меті
організацію особового складу державного органу чи його апарату —
державних службовців. Таким чином, якщо державну службу розглядати з
огляду на місце, яке вона посідає в державній організації, то вона
починається там, де встановлюється посада. Встановлення посад завершує
організацію державних органів та їх апарату.
Слід зазначити, що державну службу, в свою чергу, залежно від форми
діяльності, поділяють на види: державна служба в апараті законодавчих
органів, державна служба в органах виконавчої влади (органах державного
управління та їх апараті), державна служба в судових органах і органах
прокуратури. Цим підкреслюється, що державна служба, будучи завжди
органічно пов'язаною з державою, в реальній дійсності втілюється у
виконання певних завдань і функцій держави — законодавчих, виконавчих,
судових, прокурорсько-наглядових; її напрями фактично відповідають
основним формам державної діяльності. Державна служба певною мірою
відбиває факт суспільного поділу праці, відзначає різноманітність її
видів.
Державний апарат організовує виконання державних функцій у
політичній, господарській, соціально-культурній та інших сферах. Без
нього неможливі цілеспрямований вплив на всі сторони життя суспільства,
розв'язання найважливіших справ державного й громадського життя.
Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, що
займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного
виконання завдань і функцій держави й одержують заробітну плату за
рахунок державних коштів.
Поняття державної служби поєднує найголовніші елементи змісту
службової діяльності: а) державна служба в Україні — це професійна
діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті;
б) вона є частиною або однією зі сторін організаційної діяльності
держави; в) цю організаційну діяльність спрямовано на комплектування
особового складу державних органів та інших організацій і правове
регулювання роботи державних службовців; г) зміст діяльності державних
службовців полягає в практичному виконанні завдань і функцій держави; ґ)
особливість державної служби пов'язано з оплатою праці осіб, що на ній
перебувають, з державних коштів.
Важливо відзначити, що названі елементи вказують також на значну
організаторську роль держави в розв'язанні проблем управління різними
галузями, оскільки від професійних знань кадрів управління залежить
виконання її завдань і функцій.
Закон України «Про державну службу», прийнятий у грудні 1993 р.,
встановлює основні принципи державної служби, розвиває конституційне
положення про рівне право громадян на доступ до державної служби (ч. 2
ст. 38). У ст. 4 цього Закону зазначено, що право на державну службу
мають громадяни України незалежно від походження, соціального й
майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних
поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали
відповідну освіту й професійну підготовку та пройшли в установленому
порядку конкурсний відбір або за іншою процедурою, передбаченою
Кабінетом Міністрів України. В Законі нічого не говориться про
можливість і порядок перебування на державній службі в Україні іноземних
громадян, досвід яких широко використовують у різних галузях
управління.
Основними принципами державної служби є: служіння народу України;
демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедливість; пріоритет
прав людини й громадянина; професіоналізм, компетентність,
ініціативність, чесність, відданість справі; персональна
відповідальність за виконання службових обов'язків, дисциплінованість;
дотримання прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування,
прав підприємств, установ.
У законі України про державну службу сформульовано етику поведінки
державного службовця, відповідно до якої державний службовець повинен
сумлінно виконувати свої службові обов'язки, шанобливо ставитися до
громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури
спілкування, не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам
державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного
службовця. Це має велике як теоретичне, так і практичне значення.