Законність і дисципліна — основні умови існування будь-якої
демократичної держави, її обов'язкові риси. Вони невід'ємні одна від
одної. Законність можлива тільки за суворого дотримання дисципліни всіма
фізичними та юридичними особами, а дисципліна, в свою чергу,
обумовлюється межами закону.
В юридичній науці під законністю розуміють «неухильне виконання
законів і відповідних їм інших нормативних актів органами держави,
посадовими особами, громадянами та громадськими організаціями». Це
означає, що законність обов'язкова для всіх інституцій держави й
суспільства (органів законодавчої, виконавчої, судової влади, інших
державних і недержавних утворень, громадян). Вона також є обов'язковою
умовою, що забезпечує безперешкодну реалізацію прав громадян,
громадських утворень на самовираження та вільний розвиток.
Ззовні законність виражено в законодавстві, під яким прийнято
розуміти систему правових актів, у яких норми права знаходять своє
зовнішнє відображення.
Будучи умовою вільного розвитку всіх і кожного, законність не повинна
ототожнюватися з вседозволеністю. Саме законність, відображена в
правових актах, є тією гранню, яка обмежує свободу кожного заради
свободи всіх.
Законність — багатогранне поняття, яке визначається по-різному, її
можна розглядати як принцип діяльності держави, сутність якого полягає в
обов'язку державних органів, інших фізичних і юридичних осіб діяти
відповідно до вимог законів.
Якщо розглядати принцип законності щодо його практичного
застосування, то законність означає, що всяке рішення державних і
недержавних органів, уповноважених на те осіб не повинно суперечити
чинному законодавству; має бути прийняте в межах компетенції органу або
посадової особи, що його приймає, з додержанням необхідної процедури;
мусить сприяти створенню, закріпленню або розвитку корисних для
суспільства відносин.
Законність можна розглядати і як метод державного управління, тобто
як сукупність прийомів, способів, за допомогою яких держава забезпечує
належну поведінку своїх суб'єктів.
Законність — це також режим системи відносин громадян, громадських та
інших недержавних утворень, органів місцевого самоврядування з
органами, що представляють різні гілки державної влади. Такий режим має
сприяти забезпеченню прав і законних інтересів особи, її всебічному
розвитку, формуванню й розвитку громадянського суспільства, ефективній
діяльності державного механізму.
Для того щоб забезпечити режим законності, держава має створити
основу для цього. Основою (або гарантіями) законності в державному
управлінні слід визнати наявність: 1) певних економічних умов; 2)
розвинутої політичної системи; 3) механізму соціального захисту
населення; 4) науково обґрунтованої системи норм права, що відповідає
вимогам часу й доступна для розуміння всіма суб'єктами державного
управління; 5) механізму примусу, який чітко працює в межах закону.
Важливою умовою законності й дисципліни в державному управлінні слід
визнати також високу правову культуру громадян і апарату виконавчої
влади, яка, в свою чергу, є наслідком загального рівня освіти та
культури суспільства. Між собою законність і дисципліна співвідносяться
як загальне й особливе. Законність також можна розглядати як статику
(сукупність норм, законодавчих актів), дисципліну — як динаміку
законності (певні дії з виконання вимог норм і законодавчих актів).
Таким чином, законність і дисципліна — це обов'язкові риси правової
держави, сукупність форм і методів державного управління, які знаходять
своє відображення в чинному законодавстві й за допомогою яких держава
регулює взаємовідносини в суспільстві, досягається стан законослухняної
поведінки об'єктів управління.